ВОЛОДИМИР КОВЦУН
(Владзьо)
ПРО СЕБЕ – народився в селі Гнилички, Підволочиського району, Тернопільської області. Донедавна мого села не було на карті України, але через супутник, який пролітав над нами і сфотографував нас – село появилося! Слава космонавтиці!
Я, Ковцун Володимир Михайлович, ощасливив цей світ своєю появою 12 листопада 1976 року. Важив 4200. За життя набрав 95 кілограм. Мама казала, шо я мав розумні очі, миле личко і гарну посмішку…а тато казав, шо я вічно лежав обісцяний. Родився я в першій годині дня…мене зразу відстикували, помили, поважили, поміряли… короче в перший день зробили зі мною то, шо зроблять в останній. Я родився і виріс в Гниличках…і дуже тим горжуся, бо в Гниличках можна було і не вирости.
В Гниличках 20% жителів села знаходяться на вул..Шевченка, 30% на вул.. Свободи, але найбільше людей в селі знаходиться…на цвинтарі.
Плавати я навчився, коли мене кинули в воду. Битися я навчився, коли виліз з води. Одного разу на день народження мені подарували велосипед салют. Я від радості почав його підкидати, тому все село дивилось в небо на салют. Поступив в інститут після армії, а до армії пішов перед інститутом, а школу закінчив зразу перед армією. В мене в групі вчилися одні мажори, тільки я був з села, тому на перервах я їв свинячу тушонку, а вони пили каву. Я жив в Тернополі в дуже культурному районі – на БАМі, тому коли ввечері гуляв, то вилку тримав в лівій руці, а ніж в правій. Інститут я закінчив з червоним дипломом, бо на врученні залив його кагором.

ПРО ПРИХІД НА НОВИЙ КАНАЛ – На Новий канал я прийшов в обід. Там було гарно і прибрано.

ПРО ПРОЕКТ – Проект «Вар’яти» – дуже гарний. Мені подобається. Перший раз беру участь в такому проекті. До того на брав участі, бо таких проектів не було.

ПРО ВІДПОЧИНОК – Я люблю віддихати в селі, коли щось роблю. На морі я дуже замучуюся…я витримую тільки 2 дні. Дальше відпочинок перетворюється у важку «працю». Після віддиху на морі я їду в село віддихати від віддиху.
ПРО ХОБІ – Бджоли. Нема поки нічого цікавішого за ті комахи. Людство тисячі років вивчають цих створінь, і я захотів. (Є на продаж мед. Дзвоніть, пишіть.)
ПРО СПОРТ – Спорт, я вважаю, для тих, хто сидить в квартирах цілими днями і нічого не робить. Коли живеш в селі – за день так наробишся, що вже ні бігти, ні тягати залізо не хочеться. Я взагалі противник того, щоб підносити залізо і нікуди його не виносити.

ПРО ОСОБИСТЕ – В особистому житті все добре було, є і буде. Це ж моє особисте!

АНКЕТА

Зріст: 187

Вага: 100

Колір очей: зелені в гарну погоду, а в погану – зелені

Колір волосся: чорний, сивий

Улюблені страви: смажена картопля на смальці з цибулькою і шкварочками і кисле молоко з льоху, щоб холодне і кусками…від корови, а на краєчок горнятка посипати сіль, як в пиво, і так з пательні їсти і запивати молоком…люблю таке…таке просте і таке смачне

Улюблені напої: Вода. Можна з медом

Улюблені книжки, автори: Грегорі Девід Робертс. Чак Паланик. Достоєвський. Фіцждеральд. Стівен Кінг. Патрік Зюскінд. Булгаков. Ден Браун

Улюблені песні та виконавці: майже всі, крім тих що ричать

Улюблені фільми: «Собаче серце». «Великий куш». «Аватар»………

Домашні улюбленці: Син, мама, сестра

Що завжди береш на зйомку: нічого

Найближчі плани: багато

Мрія: зійти на Еверест

Що любиш в собі: все

Що б хотів змінити: замало був з людьми, яких не стало…тільки коли вони відходять – починаєш розуміти, що все. Багато не сказано…

Життєве кредо: бути людиною