«Вар’яти–шоу»: ласкаво просимо до гумору (інтерв’ю)

Актори “Вар’яти–шоу” дали ексклюзивне інтерв’ю для “Первая городская газета”, Кропивницький
 Як сприймають гумор–шоу «Вар’яти», зокрема його україномовність, у різних куточках України? Чи відрізняється реакція публіки, скажімо, на сході та заході країни? 
Віталій Тильний: Абсолютно не відрізняється. Ми живемо в Україні, і у нас одна державна мова, яку розуміють у всіх її куточках. Чи це схід, чи захід — різниці немає. Нас розуміють всі. Відповідно і сприйняття гумору однакове. Єдине, намагаємось уникати діалектизмів (слоїк (банка), писок (рот)), бо такі діалектизми зрозумілі тільки на заході.
— За історію гастролей у якому місті виступ запам’ятався найбільше і чому? 
Валентин Сергійчук: Найбільше… Мабуть, перший концерт у Лондоні. Це було щось неймовірне по реакції людей. Дуже переживали перед концертом, як нас приймуть, але з першої хвилини хвилювання пропало. Люди так сміялися і аплодували, що місцями ми не могли слова вставити і переглядалися на сцені. Програма, яка розрахована на 1 год. 50 хв., тривала 2 год. 20 хв. Плюс все це Лондон підкріпив незабутніми враженнями від побаченого навколо!!! По всіх параметрах це для мене концерт номер один.
 Які, на вашу думку, найвагоміші проблеми сучасного українського гумору та як їх усунути? 
Сергій Притула: головна проблема, як на мене, — це заполітизованість гумору. Але закони ринку чудово «розрулюють» подібні клопоти. Якщо глядач має попит на гумор без політики, то і пропозиція знайдеться. Так, вісім років тому з’явилося «Вар’яти–шоу» — перше україномовне і без політики. Три роки тому ринок гумору струсонули «Дизель–шоу», які теж себе почали позиціонувати як шоу без політики. І у них це чудово виходить. А більше якихось очевидних проблем я не бачу. Хіба що дуже скупий ринок авторів.
— Чим відрізняється український гумор від російського?
Сергій Притула: В українця не закладено такої шовіністичної натури, як у нашого східного сусіда. Я ставлюся з повагою до всіх, але сидіти вдома, жерти ковбасу і ржати, як по тєлєку рєбята насміхаються над Джамшутом і Равшаном, — це певний зріз суспільного запиту. Тобто люди хотіли цього, їм запропонували, вони проперлися.
Ми з хлопцями не ставимо на меті заробляти якісь додаткові бали з образи честі і гідності інших народів і націй.
 Над чим у першу чергу треба працювати гумористам–початківцям, аби знайти свою аудиторію?
Володимир Ковцун: Зараз дуже багато гумористичних проектів, куди може піти гуморист–початківець. Якщо ви не знаєте куди піти — пробуйте себе у всьому. В стендапі, в КВНі, в СТЕМах, у розказуванні гуморесок Глазового, вступіть у циркове і станьте клоуном — вони також дуже смішні. Варіантів ціла купа. Пробувати, і по–любому щось та й знайдете для себе.
Найперше — предивіться всіх коміків, стендаперів, команди КВН, інші гумористичні проекти, які йдуть на телебаченні. Подивіться, як люди працюють, з чого людям смішно, проаналізуйте і пробуйте писати. Найголовніше — це навчитися писати смішне. Пишіть жарти, випробовуйте їх на своїх друзях, у соцмережах є багато форумів, де спілкуються гумористи і дають поради, як і на що звертати увагу. Якщо ви геніально пишете, то можете йти в автуру до любої команди «Ліги сміху» і там себе пробувати в акторці, авторстві і т.д.
Тому, хто хоче зайнятися гумором, — всім двері відкриті.
 Музикантам зазвичай фани дарять м’які іграшки і всякі мімішні подарунки. А що дарують гумористам?
Володимир Жогло: Хлопцям дарують часом квіти, але Притула їх забирає. А мені чомусь дарують алкоголь і закуску, і я цьому дуже тішусь. Тільки рідко дарують 🙂
Джерело