Секрети тайм-менеджменту, must read і ще багато цікового від Сергія Притули (інтерв’ю)

Сергій Притула “Тернопільський Сірий” вперше закохався в дитячому садку, закінчив школу з золотою медаллю, академію з червоним дипломом та отримав подальшу освіту у Лондоні. Цей парубок має очі різного кольору, грає на акордеоні, мав досвід роботи на консервному заводі та офіціантом у Туманному Альбіоні. Не знали? Тоді хутчіш читайте далі, бо ми в розмові з Притулою виявили ще багато цікавого.

– Які курйозні моменти ставались з вами за час існування цього проекту?

– Ну, всі перераховувати сенсу немає. Різне було. Із того, що запам’яталось найбільше…Років шість тому у Львові вирішили зробити два концерти діаметрально протилежних по контенту: 8-го березня – для жінок і 9-го – для чоловіків. Ну і рекламу зарядили у цьому контексті.

8-го – все як треба, кожній красуні на вході квіточку, зі сцени – подаруночки, жарти для жінок і про жінок. Красота і мі-мі-мі. А 9-го числа мужчини, які прийшли в клуб на наш виступ, проходили в зал тільки після того, як хостес в костюмах стюардеси, медсестри та суворої вчительки заливали їм у рота 100 г горілки, давали закусити огірочком, тексти зі сцени були максимально нестерпні для жіночого вушка, а сам виступ закінчився синхронним танцем «приват» у виконанні стриптизерок одного тамтешнього профільного клубу (так-так, ми експериментували, шукали себе, бували і такі виступи))). І все було б добре, якби не одне «але».

Акцент у рекламі, що 9-го концерт – для мужчин, спровокував жіночу аудиторію, і жінок у залі було в три рази більше, ніж чоловіків. А ті мужчини, які були, прийшлив більшості зі своїми «половинками». То спочатку «вигрібали» наші хостес, потім був «холодний душ» в залі (жіноцтво не сприймало відверте глузування над собою), а коли стриптизерки пішли в зал на «приват», добропорядні галицькі господині хапали своїх чоловіків за волосся і відвертали голови від того сороміцтва. Це був перший раз у «вар’ятах», коли після концерту було соромно виходити в зал. Але то все було давно і неправда.

– Ви підтримуєте українських військових. Розкажіть, що за цей час вдалося зробити…

– Про це ви можете прочитати на моїй сторінці у Фейсбук. Я регулярно виставляю звіти про нові придбання для бійців у зоні АТО. Якщо коротко, то було придбано багато транспорту, багато оптики, спорядження для водолазів, безпілотників/квадрокоптерів, в перший період війни – бронежилети, кевларові шоломи, форма тощо.

– Розкажіть про звичайний день «Вар’ятів».

– Насправді це дуже нудна і одноманітна картина. Ми вже майже місяць в турі. Кожен день виглядає приблизно однаково: сніданок в готелі – переїзд – поселення в іншому місті – обід – репетиція – концерт – вечеря – готель. Якщо живемо у якомусь місті дві доби, то іноді ходимо на екскурсії. Останнім часом вільний час присвячуємо роботі над новим матеріалом.

– У медиків є «клятва Гіппократа», чи існує щось на зразок «клятви «Вар’ятів» (неписані правила, звичаї, прикмети)? Якщо нова людина стане учасником Вашого проекту, про які нюанси роботи в колективі Ви б розповіли першочергово?

– Наразі про «новеньких» у колективі мова не йде. Їх немає. А щодо наших внутрішніх правил і забобон, то так, є деякі «обряди», які ми проводимо перед виходом на сцену. Але це доволі інтимна зона.

– У вас досить насичений графік роботи. Чи встигаєте ви усе? Може розкажете секрети вашого тайм-менеджменту?

– Окрім того, що мама в першому класі принесла велетенський журнал-органайзер і я у ньому прописував кожен наступний день, як виглядатиме мій графік на добу, сказати нічого. Просто це увійшло в звичку.

Якщо в першому класі я розписував похвилинно свій наступний день, то в старших класах чи інституті я вже розписував тижні наперед. А зараз, відповідаючи на це питання у жовтні 2017, я знаю свій графік (якщо Бог не буде мати бажання його підкорегувати) до середини липня 2018.

– Зараз досить популярно в нашій країні вести здоровий образ життя. Чи займаєтесь ви спортом? Якщо так, то порекомендуйте нашим читачам декілька фізичних вправ.

– Я відвідую спортзал, коли не завантажений гастрольним графіком чи зйомками. На цьому мій спорт закінчується. Але хоч так…

– У нас на сайті є рубрика must read. Що ви порекомендуєте нашим читачам прочитати?

– Конституцію України. Багато людей в нашій країні апелюють до основного закону, ніколи його не читавши. Може пора?

Інна Попова

Джерело: Новоград city